КАПСУЛА ГООС

Методика гіпербаричної оксигенації пароводяною озоновмісною сумішшю (ГООС) полягає у створенні підвищеного тиску повітряної суміші збагаченої активним озоном, в зоні ранової поверхні за рахунок подачі в замкнутий об’єм пароводяної озоновмісної суміші. Застосування ГООС сприяє знищенню резистентної до антибіотиків ранової інфекції, відновленню пошкоджених тканин, покращенню загального стану пацієнта за рахунок імуномодулюючих та стимулюючих метаболічних процесів.

Реалізація методу ГООС в капсулі відкриває можливості лікування поранених і травмованих пацієнтів з масивними ушкодженнями м’яких тканин та їх комплексів грудної, черевної стінки, спини, множинні пошкодження кінцівок при мінно-вибухових травмах та при опікових пошкодженнях будь якого об’єму та локалізації. 

За результатами клінічних досліджень проведених на базі Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України, використання пароводяної озонвмісної суміші збільшує ефективність  процедури та є безпечною для пацієнта.

Методика ГООС за рахунок простоти виконання рекомендована до застосування в клінічній практиці в профільних високоспеціалізованих медичних закладах, в закладах надання первинної медичної допомоги та стабілізаційних пунктах, які знаходяться ближче до зони бойових дій.

 

Категорія:

Опис

 


Покази до застосування методу ГООС:

  • Гнійно-запальні процеси шкіри та її залоз (фурункульоз, контактний нейродерміт, акне та пістакне);
  • Гнійно-запальні процеси лор органів (отит зовнішнього слухового ходу, абсцеси ротоглотки, гайморит, нориці слизової оболонки ротової порожнини, запальні процеси альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелеп);
  • Генералізація вірусної інфекції на шкірних покривах (оперізуючий лишай, вітряна віспа);
  • Периферичні ускладнення при порушеннях кровотоку нижніх кінцівок (діабетична стопа, трофічні виразки при облітеруючому атеросклерозі, тромбофлебіті, хронічній венозній недостатності);
  • Периферичні ускладнення при порушеннях кровотоку верхніх кінцівок (облітеруючий атеросклероз, синдром Рейно);
  • Гнійно-запальні ускладнення травм пальців та сухожильного апарату кисті та стопи (панарицій, параніхія, пандактиліт);
  • Травматичні інфіковані пошкодження тканин та їх комплексів;
  • Тривало незагоєні інфіковані рани поверхневих тканин при послабленій імунній відповіді;
  • Опікові пошкодження тканин (термічні або хімічні опіки);
  • Нечутливість ранової інфекції до дії антибіотиків;
  • Дренування абсцесів та флегмон в гнійній хірургії.